Гравчиня «Будівельника» Віта Горобець разом із Дарʼєю Завідною, Христиною Філевич та Юлією Гутевич виграла престижний 3х3 турнір Red Bull Half Court. У розмові з нами вона поділилася емоціями від тріумфу, а також оцінила перспективи команди у фіналі в Дубай та в новому сезоні жіночої Суперліги.
— Віта, вітаємо з тріумфом на Red Bull Half Court! Що для тебе означає ця перемога? Чим вона особлива для тебе порівняно з іншими турнірами в баскетболі 5х5?
— Для мене це підтвердження нашого минулорічного результату (минулого року Віта Горобець разом з Христиною Філевич здобула перемогу на Red Bull Half Court, — ред.). Перемога у 3х3 — це завжди більше емоцій, кайфу, драйву: граєш для душі, без зайвого напруження. Формат динамічніший, рішення треба приймати миттєво. У 5х5 — більше тактики та часу на роздуми, а тут усе вирішує швидкість реакції.
— В цей день було дуже жарко. Як це все вдалося перенести?
— Так, спека була неймовірна. Ми розуміли, що таке може бути, але все одно трохи згоріли: у когось плечі, у когось обличчя. Було важко, адже давно не грали під прямим сонцем. Був один матч, коли стало настільки спекотно, що ми майже не бігали, а більше ходили, аби не знепритомніти.
— Наскільки було важко грати, перебуваючи не в формі у міжсезоння і чи легко було владнати швидко всі справи, адже рішення організаторів запросити нашу команду і дати нам Wild Card надійшло за декілька днів до турніру?
— Найважче було через великі паузи між матчами: реєстрація о 10:00, перша гра о 14:00, потім повітряна тривога, наступна гра о 16:00. Форма, звісно, була не ідеальна — ноги бігли не так швидко, як хотіла голова. Але ми зіграли на досвіді.
За два дні до старту нам повідомили, що будемо грати. Я трохи була шокована, бо розуміла, що ми не готові на 100%, але погодилася — я обожнюю 3х3, а Red Bull — це завжди особливі емоції.
— Можна сказати, що цей турнір — як розігрів перед сезоном? Ви вперше грали з новими партнерками. Чи відчувалася хоч якась зіграність?
— Це можна назвати розминкою перед новим сезоном. Ми подивилися, на що здатні, і зрозуміли, над чим працювати. Ми всі вже грали разом у різних командах та форматах: з Дашею — у «Київ-Баскеті» минулого сезону, з Юлею — теж там, а з Христиною довго виступали разом у збірній 3х3 і в клубі. Але певна відсутність зіграності все ж була помітна. Думаю, з часом усе виправимо.
— Чи доречно говорити, що ви виграли очікувано? Перед турніром ви відчували себе фаворитками?
— Ми їхали грати, щоб перемагати — це факт. Але до останнього не знали, чи зможемо виграти, бо були не в найкращій формі й не знали, які команди приїдуть. Після перших ігор стало ясно, що суперниці теж налаштовані на перемогу, і легко не буде.
У 3х3 усе нестабільно: якщо не йде кидок, можна легко програти. Тому фаворитками себе не вважали. Кожна команда сильна по-своєму, і недооцінювати нікого не можна. Півфінал і фінал були непрості, особливо через великі паузи між матчами. Але фінал, думаю, вийшов цікавим і з інтригою, глядачам мало сподобатися.
— Як думаєш, чи зможе «Будівельник» гарно показати себе на фіналі в Дубаї? Чи будете окремо тренуватися у форматі 3х3?
— Поки рано говорити, як ми проявимо себе в Дубаї — буде видно ближче до листопада, коли наберемо форму. Думаю, клуб і головний тренер знайдуть найкраще рішення, адже в нас ще й сезон Суперліги попереду.
— Сезон все ближче. Новин від суперників по жіночій Суперлізі майже немає. Це скоріше гарна новина чи погана?
— Сезон уже зовсім скоро, і ми почнемо підготовку. Будемо працювати, щоб набрати найкращу форму, показати результат і тішити рідних, керівництво, вболівальників і, звісно, себе гарною грою.
