Гравець «Будівельника-НУФВСУ» Олена Гулямова розповіла про своє повернення до баскетболу після народження дитини, а також про плани і цілі на сезон.

-Олена, ви не грали з 2017 року, коли стали чемпіонкою України і MVP в складі «ТІМ-СКУФ». Поділіться враженнями від першого тренування.

-Час тренування пролетів швидко і непомітно, думала, буде важче після такої перерви. Але дещо для мене по-новому, потрібно згадувати деякі рухи, цікаво. Три роки не тримала в руках м'яч, тому зараз все як уперше. Проте, настрій у всіх бойовий.

-Ви багато років знайомі і дружите з президентом «Будівельник-НУФВСУ» Мариною Ткаченко і головним тренером Інною Кочубей. Дружба - помічник в спільній роботі чи навпаки?

-У нас є одне золоте правило - робочі моменти не переносити в життя. Те, що відбувається в залі, - це робота, те, що поза залом - це дружба. Намагаємося всі робочі моменти обговорити і вирішити, перебуваючи в залі. Навіть якщо виникли якісь суперечки, протиріччя - все вирішується в залі. Були випадки, коли могли з дівчатами жорстко посваритися на тренуванні, коли йде контакт, якісь силові тренування, але вийшли із залу, і все забувається. Це наше правило. Вийшли на вулицю - там інше спілкування, особисте не змішуємо з роботою. Безумовно, якісь екстрені, організаційні моменти ми можемо обговорити телефоном, але відпочинок - це відпочинок.

-В «Будівельнику-НУФВСУ» є досвідчені баскетболістки, з якими ви добре знайомі, і є юні талановиті дівчата. Що скажете про них?

-Я бачила гру дівчат, котрі перейшли до нас із «Київ-Баскета». Стежила за виступами молодих гравців у складах юнацьких збірних і в збірних з баскетболу 3х3, їздила до Київського спортивного ліцею-інтернату, дивилася ігри.

-Головний тренер «Будівельника-НУФВСУ» Інна Кочубей сказала в інтерв'ю, що однією з місій клубу є виховання молодих гравців, в тому числі, і для національної збірної, вона зазначила, що комплектувала команду, спираючись на симбіоз досвіду і молодості...

-Ми самі колись були такими ж молодими початківцями, тому знаємо, як спілкуватися, як налаштовувати їх. Всі люди психологічно різні, до кожного потрібен індивідуальний підхід, комусь треба сказати ласкаве слово, підтримати, погладити, а комусь навпаки дати більше навантаження. Всі різні і з усіма треба працювати індивідуально також і в баскетбольному плані: комусь технічні, комусь тактичні моменти треба підтягнути, комусь пояснити, куди бігти, тобто процес навчання відбувається в процесі тренування і навіть в процесі гри - є вільна секунда, можемо підказати, навіть підштовхнути в спину свого гравця, мовляв, «Біжи!». У такі моменти в грі це зрозуміліше і молодими швидше схоплюється.

Поза майданчиком ми також завжди намагаємося підтримувати одна одну, допомагати в разі потреби, вибудовувати довірчі стосунки, щоб ті ж молоді гравці могли розповісти нам про якісь свої проблеми, а ми в свою чергу їм допомогти. Марина Іванівна Ткаченко для всіх дівчат наче мама. Марина Іванівна зараз дуже активно бере участь у тренувальному процесі, бігає, займається в тренажерному залі разом з командою. За наших молодих гравців можна тільки порадіти, адже вони ростуть і розвиваються поруч з таким великим професіоналом.

-У попередньому для вас чемпіонаті ви стали чемпіонкою України, були MVP. Зараз які у вас амбіції, які очікування від сезону?

-Нинішній чемпіонат буде набагато цікавішим, ніж у попередні роки. Всі команди націлені перемагати. Особливо сильними, очікується, будуть «Прометей», «Київ-Баскет», «Чайка-ДЮСШ-Бердянськ» має стати сильніше. Я очікую, що не буде більше такої великої різниці в рівні команд, як було раніше, коли були перемоги з різницею в рахунку по 60 очок. Очікую, що всі ігри будуть напруженими.

-Команди вже укомплектовані, почали підготовку до сезону, ви знаєте склади суперників. Кого вважаєте головними претендентами на чемпіонство, на медалі?

-Гадаю, що всі команди будуть намагатися боротися за медалі, цей сезон буде дуже насиченим. На даний момент головними претендентами на медалі вважаю нашу команду, «Київ-Баскет» і «Прометей». Безумовно «Прометей» серйозно комплектується, запросив сильних легіонерок. І давайте не забувати, що також потрібно ростити своїх українських гравців, адже всі ми хочемо, щоб наша національна збірна перемагала. У нас чомусь прийнято, що відповідальність лягає більше на іноземних гравців, мовляв «дайте їй м'яч, нехай вона заб'є, а не я», цей менталітет потрібно міняти.


Tags: Гулямова