Днями пішов з життя гравець “Будівельника” 1950-60-х років, почесний майстер спорту, неодноразовий чемпіон України та Спартакіад України, чемпіон і призер чемпіонатів СРСР, чемпіон Спартакіади народів СРСР, переможець Всесвітньої Універсіади, Чемпіон Спартакіади Чехословаччини Леонід Поплавський.
Прес-служба “Будівельника” підготувала матеріал, в якому згадуємо Леоніда Юзефовича і його карʼєру баскетболіста.
Після закінчення школи Поплавський вступав до будівельного інституту, але не набрав прохідний бал. Діти загиблих у другій світовій війні тоді мали перевагу, а таких було дуже багато. Тому Леонід подав документи до будівельного технікуму, після якого його направили працювати інспектором з будівництва колгоспів.
Згодом Поплавський таки вступив до інституту, а тренер Володимир Шаблінський покликав його до «Будівельника» (тоді СКІФ).
Леонід тоді грав за «Спартак», звик, там була своя компанія. Через відмову грати за СКІФ Поплавського і Вадима Гладуна не допустили до іспитів після першого семестру і виключили з комсомолу. Коли вони повідомили тренеру «Спартака», що їх не допускають до іспитів і вони загримлять в армію, тренер відпустив їх у СКІФ.
У 1962-му році команда розпочала чемпіонат СРСР як СКІФ, а у другому колі стала «Будівельником» – з 1 січня 1962-го року.
Так сталося через те, що команду взяв під крило Київміськбуд-4. Заввіділом спорту у цьому тресті дуже любив баскетбол. Протягом перших 2-3 років гравці «Будівельника», серед яких і Леонід Поплавський, отримали від Київміськбуду нові квартири. В боргу не залишилися.
В першому ж чемпіонаті СРСР «Будівельник» посів третє місце, а в 1963-му році виграв його.
А у 1964-му році збірна України, зформована з гравців «Будівельника» з Поплавським у складі стала єдиною командою, яка обіграла збірну США. Сталося це у нещодавно побудованому київському Палаці Спорту.
До епічних перемог Поплавського належить і золото Спартакіади народів СРСР 1967 року. Перше “союзне” золото українського баскетболу.
Для того щоб зрозуміти важливість цих змагань, зазначимо, що у ті часи у багатьох видах спорту навіть не проводили чемпіонат країни, для того щоб найкращі гравці могли взяти участь у республіканських, а згодом і у всесоюзній спартакіаді. Тобто фактично чемпіон спартакіади вважався чемпіоном Радянського Союзу та й грали там, за великим рахунком ті самі баскетболісти, що й у клубах вищої ліги. Збірна Москви — це майже завжди ЦСКА, збірна Грузії — це майже завжди «Динамо» (Тбілісі), а збірна України — це майже завжди «Будівельник». Спартакіади проводили раз на 4 роки, це був надзвичайно масштабний захід, так 1967 року у ній взяло участь майже 8 500 спортсменів. Змагання, які були присвячені 50-річчю революції із великим пафосом проходили у Москві. Ясна річ, що усі чекали перемоги збірних Москви або ж РРФСР, які виграли почергово попередні дві спартакіади. Святкуючи “річницю великого жовтня” не хотіли бачити переможцем одну із «периферійних» республік.
Українська команда перемогла господарів – 73:45 і вперше виграла спартакіаду народів СРСР. Збірну Москви з вісьмома чемпіонами світу у складі Поплавський і компанія обіграли з перевагою 28 очок.
Є легенда, що після гри Володимир Шаблінський дав прямо у залі “салют” зі стартового пістолета. Як потрапив він до рук тренера ніхто пояснити не може, цілком ймовірно, що приніс його один із легкоатлетичних суддів-українців, адже підтримати баскетбольну команду зібралося чимало наших спортсменів з інших видів спорту. Поразка москвичів, які на 80% представляли збірну Союзу стала серйозним ляпасом, адже головні фаворити стали лише третім пропустивши на друге місце збірну Естонії.
Не менш відомий Леонід Юзефович як тренер-викладач. З 1965-го року він працював в Інституті Фізкультури. Крім роботи з багатьма командами, він уславив себе викладацькою роботою за кордоном. Два роки Леонід Поплавський попрацював у Гвінеї, і шість років – в Алжирі. За шість років виграв шість чемпіонатів і п’ять Кубків в Алжирі.
50 років життя Поплавський віддав рідному вузу – Національному університету фізичного виховання і спорту, де захистив кандидатську дисертацію, першим видав українською мовою підручник “Баскетбол”, загалом написав близько 40 посібників з баскетболу.
