27–30 листопада в латвійському місті Валка відбудеться другий етап Європейської дівочої баскетбольної ліги (EGBL) U17. Участь у ньому візьмуть команди з Естонії, Латвії, Литви, Швеції, Великої Британії та України. Одразу п’ять гравчинь системи «Будівельника» — Марія Гулямова, Вікторія Чапська, Катерина Йоханнессон, Альбіна Кучер і Дар’я Гординська — поїдуть на турнір у складі команди «Франківськ-Прикарпаття».
Ми поговорили з головним тренером «Будівельника» Віталієм Чернієм про те, як ухвалювалося рішення щодо участі у турнірі, які завдання стоять перед гравчинями та чого він очікує від їхнього виступу.
— Що стало ключовим аргументом у рішенні залучити наших юних гравчинь до участі в цій європейській лізі?
— По-перше, ми знали про проведення EGBL і що у турнірі братиме участь команда «Франківськ-Прикарпаття». На цьому етапі є об’єктивні причини, чому збірна України цього віку не поїхала як цілісна команда, тому ми завжди шукаємо можливості дати дівчатам ігрову практику.
У «Франківськ-Прикарпаття», наскільки я розумію, не так багато гравчинь, які могли б посилити склад саме під ці матчі. Вони подали заявку, були залучені до процесу, і в результаті цієї співпраці наші дівчата — кандидатки до збірних U16 та U18 — отримали шанс допомогти команді. Я впевнений у їхніх можливостях і бажаю їм успіхів та гарної гри.
— Чи це «Франківськ-Прикарпаття» звернувся до «Будівельника» щодо участі гравчинь, чи рішення було спільним?
— Мене поставили до відома, що є така пропозиція, і ми разом думали, як правильно вчинити. Вирішили, що дівчатам потрібна ігрова практика, тим більше — з однолітками й у матчах європейського рівня з різними стилями гри. У турнірі гратимуть Литва, Латвія, Естонія, Великобританія, Норвегія, Данія.
Раніше ми брали участь у цій лізі як збірна і домовилися, що будемо використовувати цей турнір для награвання складу до чемпіонатів Європи. Але через війну ми не можемо збирати й готувати збірні так, як інші країни. Тому така колаборація — спосіб дати дівчатам необхідну практику та надати тренерам збірної інформацію про їхню готовність.
— Чи були сумніви або ризики перед тим, як погодитися на цей формат участі?
— Ризики є завжди, але без них ніяк. Є фізичні, психологічні, моральні — усе це ми враховували. Та основна задача — це ігровий ритм, якого нам бракує. Є ВЮБЛ, чемпіонат міста, всеукраїнські турніри, але все одно ми варимося у власному середовищі.
А тут — європейський досвід. Я сподіваюся, що він дасть велику користь. Так, нюанси є, але їх ми відкладаємо в бік — бо головне спортивна складова.
— Чи будете ви особисто стежити за виступами команди в Латвії? Що саме вам буде важливо побачити?
— Обов’язково. Я говорив із дівчатами окремо, давав поради й налаштовував їх, але головне — це гра. Потрібно доводити свою спроможність і витримувати конкуренцію. Я наголосив: усе, що ви отримуєте в команді — баскетбольну освіту, досвід тренувань із дорослими, — ви маєте переносити в будь-яку збірну структуру. Зараз це команда «Франківськ-Прикарпаття», але фактично — збірна.
Вона складається не лише з франківських дівчат, а й із наших, із вихованок інтернату. Тож вони мають бути прикладом. Це своєрідний проміжний іспит — перевірка того, чого навчилися. Турнір дуже насичений: по дві гри на день. Тож важлива і фізична, і моральна, і технічна, і тактична готовність. Можливо, хтось повинен буде взяти на себе роль лідера — а в нас це зараз непросто.
Я сподіваюся, що дівчата впораються з емоціями, із навантаженням, і покажуть той баскетбол, на який здатні. Я обов’язково дивитимусь і аналізуватиму, ми будемо на зв’язку постійно. І головне — вони представляють не лише клуб, а й країну. Сподіваюся, вони зіграють гідно й подарують нам усім багато позитивних емоцій.
