Віталій Черній: «Грають не імена, не прізвища — грають ті, хто виконує завдання тренерського штабу»

У великому інтервʼю головний тренер «Будівельника» Віталій Черній розповів про перші кроки на новій посаді, етап формування команди, роботу зі збірними, а також поділився думками щодо капітанства, єврокубків і тренерського штабу. 

— Віталію Миколайовичу, ви вже два місяці на чолі «Будівельника». Що стало головним фокусом на цьому стартовому етапі? Що вже зроблено і що буде в пріоритеті в найближчі тижні?

— Передусім — формування складу. Ми дуже ретельно підходимо до підбору гравчинь. Кожна з них — частинка системи, яку ми хочемо побудувати. Команда має бути боєздатною, з амбіціями до найвищих результатів. Грають не імена, не прізвища — грають ті, хто виконує завдання тренерського штабу.

Друга важлива мета — створити атмосферу родини. Щоб усі були один за одного, допомагали, підтримували. Командна єдність — фундамент будь-яких звершень. Наразі остаточний склад ще не сформований. Це процес, все йде крок за кроком. Є позиції, які ще потребують посилення та вдосконалення.

— Чи можна спрогнозувати, коли буде сформоване ядро команди? У нас досі немає жодної центрової, чи маєте якісь напрацювання на цій позиції і чи варто вболівальникам очікувати підписань американок або інших легіонерок?

— Перший етап — сформувати боєздатний український кістяк. Уже на наступному етапі будемо підбирати гравчинь на проблемні позиції.

Щодо центрової — напрацювання є. Але прізвища я поки не називатиму: ідуть телефонні перемовини, переписки. Все змінюється дуже швидко в наш час. Були варіанти, які виглядали перспективно, але через складну ситуацію в країні деякі кандидатки поставили відповідь на паузу. Тому не можна зараз остаточно сказати, що ми обрали і готуємо озвучення прізвища, яке сколихне український баскетбол. Але дуже хочеться підібрати якісних гравчинь. 

— На якому рівні зараз комунікація з дівчатами? Чи підтримуєте зв’язок на даному етапі?

— Зараз я перебуваю з національними збірними, тому постійного зв’язку, можливо, не так багато, як хотілося б. Але ми на контакті, бачу, хто як працює. Незабаром тренер з фізпідготовки надасть гравчиням індивідуальні завдання, щоб вони підійшли до зборів у належній формі.

Комунікація буде лише посилюватися. Додам, що я постійно на зв’язку з Євгенією Спітковською. Вона багато допомагає мені і команді.

— Чи слідкуєте за комплектацією інших команд і чи це впливає якось на ваші рішення?

— Так, звичайно, слідкую. Але на нашому ринку зараз справжній дефіцит. Якісних гравчинь в Україні небагато. Якоїсь екстраординарної активності з боку конкурентів поки не бачу. Але ми в курсі всього, що відбувається.

— Якими будуть передсезонні збори — де і коли вони відбудуться, і чи плануються контрольні матчі? Якщо так — то яку кількість їх ви хотіли б бачити в ідеалі?

— Знаєте, як для кожного тренера — чим більше часу на підготовку до встановлення індивідуальних і командних взаємодій, тим краще, але часу завжди не вистачає. Ми збираємось наприкінці серпня, буде проведений медогляд, і на початку вересня вже починаємо працювати на майданчику та відпрацьовувати техніко-тактичні взаємодії. Сподіваюсь, що до того часу в нас уже буде основа команди. Зараз йдуть перемовини з гравчинями, але є проблемні місця — не буду озвучувати — триває пошук. Плануємо товариські ігри, можливо, турніри. Де і коли — повідомимо згодом.

— Чи є вже ідеї щодо капітанства в команді та лідерських ролей у роздягальні?

— Ідеї є, але я хочу подивитися, як це буде виглядати на майданчику і як складатимуться стосунки між гравчинями. З деякими дівчатами ми вже говорили на цю тему і я збирав інформацію. У мене є свої думки, але хочу побачити все наживо. Позиція лідера — важлива, це людина, яка буде вести за собою і на майданчику, і поза ним. Як у жіночому, так і в чоловічому баскетболі.

— Також ви очолюєте кадетську жіночу збірну U16, яка розпочала збір в Латвії. Які завдання стоять перед командою на цьому етапі підготовки до чемпіонату Європи? Всі знають, що ви є головою комісії збірних команд України в Федерації баскетболу України. Зараз в розпалі різноманітні молодіжні турніри, у тому числі жіночі. Скільки баскетбольних ігор зараз ви дивитесь на день?

— Зараз триває чемпіонат Європи серед чоловічих збірних U18, де ми беремо участь. Всі ігри наших збірних, і чоловічих, і жіночих, я дивлюсь кожного разу, коли є трансляція. А іноді ще й передивляюся, щоб сформувати власну думку — бо не все так просто й однозначно. Аналіз проводиться з кожною командою, кожним гравцем, діями тренерів. Я вже два роки на цій посаді й усі ігри переглядаю — з аналізом, динамікою розвитку. Роботи та ідей багато. Але потрібно озвучити проблемні місця, які у нас є. Вони давно відомі, але треба шукати виходи. Вирішення цих проблем не лише в мені — це комплексна проблема. І завжди в комунікації з іншими тренерами, членами комісії, тренерами інших команд — ми маємо разом знаходити вихід.

Зараз я працюю з 16-річними дівчатами в місті Краслава в Латвії, де також базується наша збірна U20. Я проводжу свої тренування, слідкую за роботою старших дівчат. Їхня самовіддача величезна. Треба подякувати і тренерам, і гравцям — сподіваюсь, що все напрацьоване вони зможуть показати у грі. Одне — це тренування, зовсім інше — матч. І це дуже важливо. До цього я допомагав тренерам, працював і дивився ігри хлопців U18 у Ризі. Постійний контакт з тренерським штабом — обговорюємо поточні питання. Перед тим у нас грали дівчата U18, потім і U20. Це безпосередня робота з кадетською збірною, а також аналітична і планова робота з іншими збірними. Часу іноді зовсім не вистачає. Інтенсивність величезна.

— Чи маєте бажання зіграти з «Будівельником» цього сезону на євроарені? 

— Однозначно так. Це інший рівень гри, інша швидкість, інша майстерність. Якщо хочеш рости — треба тягнутися до кращих. Єврокубки — це виклик, який мотивує. Чим більше міжнародних матчів — тим краще.

— Ваші асистенти в «Будівельнику» вже визначені, чи ви ще в процесі?

— Ще в процесі. Але ми ретельно формуємо тандем, який відповідатиме викликам. Хочемо, щоб тренерський штаб був сильним і якісним. Поки не скажу, що все ідеально. Але саме це і дає сили розвиватись. Завжди є простір для росту — і в команді, і в кожному з нас.