Сьогодні, 19 серпня, збірна України з баскетболу 3х3 під керівництвом головного тренера «Будівельника» Віталія Чернія стартуватиме на черговому етапі Жіночої Серії – у Бордо.
Напередодні чергового етапу прес-служба «Будівельника» поспілкувалася з Анжелікою Ляшко, яка також представляє наш клуб у складі збірної України.
–Анжеліко, на попередньому етапі жіночої серії ви не змогли подолати кваліфікацію, вигравши у Азербайджану і програвши Єгипту. Чого забракло для того, щоб здобути дві перемоги? Як оцінюєш виступ у Азербайджані?
-На рахунок Азербайджану, я вважаю, що виступ був досить непоганим. Так, звичайно, з першого поряду, якщо дивитися, ми не вийшли навіть з кваліфікації, але я вважаю, що наш виступ був досить непоганим. Як завжди в кожному епізоді є нюанси. Перед стопом в Азербайджані у нас було чотири тренування. Цим складом ми ще не грали за національну збірну. І треба дивитися також на те, що Даша Кононученко взагалі два роки не грала. І Віра тільки перший раз за національну збірну в тому році поїхала на чемпіонат Європи. І це був лише один її виступ за національну збірну. І ось зараз вона знову приєдналася. Це такий оновлений, молодий склад, без досвіду. Ми тільки зігруємося, нам дуже не вистачає зіграності, щоб дати результат.
–На зборах у Києві напередодні цих етапів Жіночої серії разом зі збірною тренувалися дівчата з «Будівельника». Наскільки важливою була допомога твоїх партнерок по клубу у тренувальному процесі?
-Я дуже вдячна дівчатам, які приєдналися до нас на тренувальному зборі у Києві, дівчатам “Будівельника”. Це були дуже потрібні люди, тому що збірниць було лише четверо. І ми не змогли б навіть пограти винятково нашим складом. Тому я дуже вдячна дівчатам, що вони приєдналися і трошки нам допомогли в спарингах.
–Збірну очолює головний тренер «Будівельника» Віталій Черній. Наскільки комфортно працювати у збірній із тренером, якого ти добре знаєш по клубу?
-Мені дуже комфортно працювати з тренером. Ми почали співпрацю з минулого року, коли я прийшла в Будівельник. У нас в сезоні були добрі відносини, у нас у збірній добрі відносини. Я дуже добре розумію тренера. Думаю, що він мене також добре розуміє. Я знаю, що він від мене хоче. Звичайно, буває таке, що я не можу прям всього давати, але він в мене вірить і це найголовніше. Мені дуже приємно бачити, що є підтримка з його сторони.
–Чи є в тебе якийсь особливий «режим 3х3» — наприклад, певні елементи тренувань відмінні від баскетболу 5х5?
-Так, звичайно, підготовка до 3×3 має свої особливості. По-перше, більше уваги приділяємо індивідуальній грі, тому що нас менше на майданчику і набагато більше ситуацій один в один. До того ж граємо на одне кільце, тому дуже важливо швидко переходити з атаки в захист і навпаки.
Велике значення має витривалість. Витримувати такий високий темп протягом 10 хвилин або до 21 очка дуже складно, тому фізична готовність має бути на високому рівні. Також дуже важливе швидке прийняття рішень, у 3×3 немає багато часу на роздуми, потрібно миттєво оцінювати ситуацію і діяти.
Окремо треба працювати над агресивною захисною грою, боротьбою та контактом. У 3×3 дуже багато фізичної боротьби, і часом здається, що тут навіть більше «файту», ніж самого баскетболу. Тому до цього теж потрібно бути готовою.
Ну і, звичайно, швидкість виконання атак: навіть триочкові кидки потрібно робити максимально швидко, тому що кожна секунда і кожне володіння мають значення.
–Які завдання команда ставить перед собою на найближчі етапи Жіночої серії у Франції та Угорщині?
-Ми завжди ставимо перед собою найвищі цілі. Звичайно, ми завжди хочемо перемогти і бути хоча б у призах. Але ми маємо розуміти, що не завжди складається так, як ми хочемо. Треба дуже багато працювати, мати час на тренувальний процес. Важливо, щоб у нас завжди було на тренуваннях 6 людей, тоді постійно будуть спаринги. Якщо подивитися на команду Нідерландів, у них є 8 або, якщо я не помиляюся, навіть 10 людей. Вони ще й грають двома складами у серіях. Вони мають змогу постійно тренуватися. Тому вони дуже зіграні, багато років вже грають таким складом. Тому треба не тільки хотіти вигравати, а потрібно щось робити для того, щоб вигравати. Тільки за рахунок бажання ти не зможеш перемагати. Потрібна праця, багато часу приділяти цій справі.
–Ти нещодавно була на фіналі Red Bull Half Court у Львові. Які враження залишилися після цього турніру?
-На рахунок Red Bull Half Court у Львові: мала таку змогу прийти та повболівати за наших дівчат, за «Будівельник». Дівчата — молодці, до речі, посіли перше місце, з чим я їх ще раз вітаю! Вони великі молодчинки. Емоції завжди позитивні, мені дуже подобається цей турнір. Якби мала змогу, я навіть би і зіграла, але завжди є свої обставини.
Я дуже-дуже хотіла б зіграти, я обожнюю цей турнір. Колись мала змогу поїхати в Америку, ми виграли у Києві фінал і поїхали з дівчатами через декілька місяців в Штати. Там показали не дуже добрий результат, але емоції залишилися дуже позитивні. І сам турнір, люди, атмосфера, організація — дуже вражає, мені завжди приємно бути на цьому турнірі.
