Роман Вірастюк: «Йшов на позицію тренера з фізпідготовки, а роль асистента сформувалася вже по ходу сама собою»

 

Поговорили з асистентом Віталія Чернія про специфіку роботи з дівчатами, роль помічника головного тренера, досвід співпраці з Ігорсом Міглініексом, про суперників і важливість функціональної підготовки.

Про друге запрошення до «Будівельника»

Така пропозиція була для мене неочікуваною, адже дзвінок я отримав раніше, ніж побачив новини про призначення Віталія Миколайовича головним тренером. Протягом літа ми кілька разів спілкувалися щодо моєї можливої участі в підготовці дівчат до виступу в юнацькій збірній. На жаль, тоді не склалося з графіком, і я не зміг долучитися.

Тому пропозиція роботи в «Будівельнику» стала для мене певною мірою спонтанною. Але після розмови з керівництвом клубу рішення було ухвалене практично миттєво. Мова йшла саме про позицію тренера з фізичної підготовки — тож погодився без довгих роздумів.

Я люблю працювати на результат. Розумів, що маю що дати дівчатам, можу допомогти молодим гравчиням продовжити їхній спортивний вік. До того ж маю хороший досвід роботи з «великими» гравцями, тому міг бути корисним у роботі з 4–5 номерами.

Остаточно мене переконали слова Віталія Миколайовича про повний карт-бланш у моїй роботі: «Роби все, що вважаєш за потрібне, ми впишемо це в тренувальний процес. Наша задача — дати високий результат».

А позиція асистента сформувалася вже сама собою. Дві пари очей завжди краще, ніж одна. Обов’язки асистента глибше занурили мене в тренувальний процес — тепер я краще бачу, кому і чого саме не вистачає у фізичному чи технічному плані.

Про роботу з Міглініексом 

До повномасштабного вторгнення я мав можливість попрацювати з Ігорсом Міглініексом у чоловічій команді. Це був зовсім інший досвід — інший склад, інша інтенсивність сезону. Напряму порівнювати роботу з Ігорсом і з Віталієм Миколайовичем складно — занадто різною була специфіка. Можу сказати одне: обидва — професіонали своєї справи. З професіоналами завжди цікаво працювати.

Ігорс був для мене людиною-сюрпризом. У нього було дуже багато ідей, за якими я іноді не встигав через щільність сезону. Він емоційний, навіть «вибуховий», і тренування відповідали цьому характеру. Віталій Миколайович — більш спокійний і виважений. Людина з чітким планом. Водночас він хоче бачити від гравчинь більше креативу й ініціативності, а не «руху по рейках». І це дає поштовх як командній грі, так і подальшій кар’єрі дівчат.

Його ідея — дати гравчиням більший виклик у всіх сенсах. Розвивати нестандартне мислення й уміння грати проти сильнішого суперника. Особливо це відчули Панькіна, Гулямова та Завідна — від них я з самого початку сезону вимагав більш силової й контактної гри 😁 Це, до речі, додає азарту й допомагає емоційно розвантажитися.

Про прогрес команди

Мені дуже подобається моя роль у тренувальному процесі. Уже можу сказати, що дівчата значно менше хвилюються, коли йдуть в обіграш проти сильнішого суперника — і це помітний результат.

Бачив, що головний тренер відзначав мою роботу на прес конференції. Завжди приємно, коли твою працю цінують. Це мотивує вкладатися ще більше.

Якщо порівнювати з першими контрольними іграми, команда явно додала у витривалості. Завдяки самовідданій роботі дівчата суттєво спрогресували. В останніх матчах добре видно: ми тримаємо високий темп у захисті й нападі тоді, коли суперниці вже змушені просити заміни. Взагалі цього сезону є великі паузи між іграми, що дозволяє якісно варіювати підготовку.

Про підхід і про завдання на сезон

Наш план — виходити проти будь-якої команди й працювати по максимуму, як проти лідера чемпіонату. Кожну пару ігор розглядаємо як фінальну. Без зниження вимог.

Передсезонна робота була дуже об’ємною — і фізично, і тактично. Спершу ми придивлялися до кожної гравчині, визначали, що потрібно підтягнути. Багато уваги приділили профілактиці травм. А вже після цього почали набирати кондиції.

Серед суперників в функціональному плані виділив би «Одесу» — швидка й злагоджена команда, до темпу якої ми не одразу адаптувалися. Перша гра була нервовою. І, звісно, не можна списувати з рахунків чемпіона попереднього сезону.

Про власний досвід і роботу з гравчинями

Мій ігровий досвід допомагає бачити деякі моменти очима гравця — мабуть, я ще не на 100% переключився на суто тренерський менталітет. Можу багато підказувати нашим «великим». Деякі технічні елементи, які активно використовують чоловіки, у жіночому баскетболі застосовуються рідше, але це очевидна перевага. Тому намагаюся «піднатаскати» дівчат у цьому напрямку.

У жіночій команді мені працювати комфортніше й цікавіше. Велику роль у цьому відіграли Віталій Миколайович і Даша Завідна — з нею ми дуже давно знайомі. Вливання в колектив пройшло легко.

Я вже маю великий досвід у фітнес-індустрії, працював із багатьма дівчатами, тому розумів, як вибудовувати комунікацію. Робота з ними відчувається інакше. Дівчата відкриті й емоційні, хлопці — більш стримані.

Водночас до дівчат потрібен тонший підхід. Але за весь сезон жодного разу не довелося «гримнути» на когось. У порівнянні з чоловічою командою сезону 2021–2022, вони більш відповідальні й віддані робочій етиці. Ніхто не сперечається, не скиглить. Ну хіба трохи — для жарту більше. Але потім все одно виконують поставлені задачі — і виконують якісно.

Про індивідуальний прогрес баскетболісток

Не хочу виділяти когось окремо — кожна з дівчат виконала колосальний обсяг роботи з початку сезону. Хтось додав у швидкості й силі, хтось — у техніці. Хтось повернувся після травми й уже показує якісну гру. Хтось перестав лише віддавати передачі й нарешті пішов у прохід.

Кожен цей маленький елемент формує наш сьогоднішній результат. Є гравчині, які, відчувши прогрес, увійшли в азарт — і їх іноді доводиться стримувати, щоб не перевантажували себе та грамотно відновлювалися. На щастя, вони дослухаються до порад.

Хочеться побажати нашим молодим гравчиням запам’ятовувати все, чого вони навчаються, тримати темп і тягнутися до планки, яку задають партнерки по команді. У них справді чудова можливість розвиватися. Керівництво клубу створило максимально ефективні умови для тренувань у цей складний час. Усе є — бери й працюй!

Хочу ще раз подякувати клубу і тренеру за довіру — це для мене чудовий досвід і я справді радий бути частиною цієї команди.